Вікова макулярна дегенерація

Поступове порушення центра сітківки, пов’язане з віком
При віковій макулярній дегенерації (ВМД) клітини в центрі сітківки відмирають. Це призводить до порушення гостроти зору, яке в основному повільно прогресує протягом декількох років. Найчастіше це захворювання спостерігається у людей віком більше 65 років.

Основні принципи розвитку хвороби: Що відбувається при віковій макулярній дегенерації
 

Макула (лат. macula lutea) являє собою жовтувату ділянку сітківки на внутрішній поверхні заднього полюса очного яблука. Її діаметр становить 5 мм. Так само, як і решта сітківки, яка займає більшу частину ока, на глибших рівнях макула містить незліченну кількість особливих сенсорних клітин, чутливих до світла (фоторецептори).

При подразненні світлом фоторецептори через нервові клітини та їхні волокна передають повідомлення до мозку, який відтворює зображення на основі отриманої інформації. Нервова тканина прозора і разом з кровоносним судинами, які її живлять, утворює поверхневі шари сітківки.

Фоторецептори отримують поживні речовини від судин, які знаходяться в розташованій нижче судинній оболонці ока. Між цими оболонками знаходяться пігментні клітини, пігментний епітелій сітківки (ПЕС), що контролює процеси метаболізму.

Коли ми дивимося безпосередньо на предмет, його зображення фокусується на макулі. На відміну від решти сітківки, ми бачимо об’єкт в фокусі, оскільки фоторецептори сконцентровані саме в цьому місці. Але найчіткіше ми сприймаємо навколишні об’єкти в середині макули, в фовеолі. Тут фоторецептори згруповані щільніше і поверхневі кровоносні судини та нервові клітини, розташовані по боках, таким чином ще більше потоншують сітківку. Фовеола настільки мала, що сприймає лише короткі слова чи окремі символи, такі, які використовуються у тесті на фокус зору. Отже, гострота нашого зору залежить тільки від функції крихітної фовеоли.

При віковій макулярній дегенерації (ВМД) в макулі порушується метаболізм пігментного епітелію та фоторецепторів. Клітини втрачають свою функціональну здатність та помирають, гострота зору погіршується (для отримання більш детальної інформації див. символ).

Швидкість прогресування хвороби залежить від її форми: суха (неексудативна) або волога (ексудативна) ВМД .

На ранніх стадіях обох форм під пігментним епітелієм з’являються скупчення, так звані друзи. Вони є декількох видів, найпоширенішими серед яких виділяють тверді та м’які друзи. Тверді друзи не є маркером ВМД. М’які друзи збільшують ризик виникнення сухої форм ВМД, при прогресуванні захворювання – вологої форми ВМД.

Суха форма ВМД: найпоширеніша форма, зустрічається у 90% випадків. Клітини пошкоджуються в місцях, схожих на точки; вони збільшуються за розміром та сполучаються. Захворювання протікає протягом декількох років і може перейти у вологу форму ВМД.
Волога форма ВМД: є причиною лише близько 10% випадків, але набагато серйозніша, ніж суха форма. Нові, пошкоджені, ослаблені та ламкі кровоносні судини виходять за межі судинної оболонки ока під пігментним епітелієм та далі поширюються між пігментним епітелієм та фоторецепторами.

Можливі ускладнення представлені набряканням сітківки та підйомом пігментного епітелію чи сітківки внаслідок рідини або крові, деструкцією пігментного епітелію та фоторецепторів, пошкодженими кровоносними судинами, або довготривалим відшаруванням сітківки, кровотечами в скловидному тілі та рубцюванням.

Офтальмолог зможе оцінити функціональність та постачання крові до макули, наприклад за допомогою тесту фокусу та поля зору, обстеження через окулярне дзеркало та щілинну лампу (мікроскоп), або провівши ангіографію, при якій барвник (флуоресцин) вводиться внутрішньовенно в руку.

Барвник розподіляється по судинах, вони краще візуалізуються. Призначаються спеціальні препарати для збільшення кришталика і виконуються знімки задньої частини очного яблука. Часто ангіографія – невід’ємна складова встановлення точного діагнозу, а відтак є запорукою оптимального лікування.